Сприйняття багатства в доіндустріальну епоху: соціально-ціннісний аспект

Анотація

Проаналізовано ціннісні основи сприйняття багатства в доіндустріальний період розвитку суспільства. З’ясовано, що в основу кожної формаційної моделі покладено ідею "соціальної престижності", смислом якої постає праця та багатство. Зміни у сприйнятті багатства прямо визначають специфіку суспільного визнання. В дослідженні доведено, що в доіндустріальний період розвитку суспільства еквівалентом багатства була кількість худоби і в меншій мірі запаси золота й нерухомого майна, що знаходилось у приватній власності. Разом з тим, у давньоримському суспільстві багатство розумілося, як грошове й земельне багатство, а "багачем" вважалась людина, яка володіє, у першу чергу, землею. Крім того, багатство римського суспільства в значній мірі визначалось експлуатацією та виснаженням господарського життя провінцій. На основі аналізу середньовічних суспільних відносин з’ясовано, що у феодальному суспільстві багатство ставало своєрідним показником щедрості, широти душі, гостинності і доблесті феодала. Престиж та вплив феодала порівнювались з його можливістю обдаровувати землями васалів, влаштовувати бенкети, роздавати милостиню та жертвувати на церковні потреби, в результаті чого підвищувалась лицарська честь та гідність – головні цінності у моральному кодексі середньовічного соціуму. У свою чергу в урбанізованому просторі пізнього середньовіччя показником багатства стає не земельна власність, а власність, що була отримана через розвиток товарно-грошових відносин і втілилася в монетах. Гроші в такому розумінні постають як міра соціальних цінностей і одночасно як інструмент перевтілення цінностей в інші форми соціальної реальності. Фактично гроші стають більш "м’якою" формою влади, що не пов’язана з "феодальною" залежністю, що виключає форми рабства і створює умови для розвитку якісно нових історичних типів суспільства.