Символічний капітал і морально неприпустиме в інтелектуальних практиках сучасного університету

Анотація

У статті досліджено взаємозв’язок прагматичного і ціннісного вимірів інтелектуальних практик сучасного університету, зокрема у практиці університетського інтелектуала в умовах трансформації місії сучасного університету в Європі. Автором досліджується зміст морально неприпустимого в діяльності викладача університету при сучасному символічному виробництві та обміні та критерії його визначення. Морально неприпустиме визначається як поріг, який вказує університетському інтелектуалу його совість щодо того, на що він не може пристати за будь-яких обставин, не зважаючи на всі провокаційні чинники. У статті визначаються такі чинники. Серед зовнішніх чинників це орієнтація на запити суспільства й недофінансування вищої освіти, що на практиці обертається нехтуванням гуманітарної (ціннісної) складової навчання, вимогами поблажливого ставлення до оцінки знань, надлишковістю дослідницької компоненти навчання, включенням викладачів у кампанії агресивного маркетингу освітніх послуг тощо. Внутрішньопрофесійні чинники зумовлені зовнішніми тенденціями й означають руйнацію престижу викладацької діяльності, нівелювання значення викладача як авторитетного джерела знань, досвіду і майстерності на тлі швидкого доступу до технічно бездоганних джерел інформації. Ці зрушення змінюють прагматично-ціннісне ядро символічного капіталу університету, коли традиційною була вимога до викладача слугувати джерелом достовірного знання при навчанні і формуванні соціальної еліти (технічної, наукової, мистецької). Зазначається, що саме за таких обставин зростає роль совісті і морального вибору особистості. Лише совість може змусити університетського інтелектуала відмовитись від того, що він вважає для себе неприйнятним. Зміст морально неприпустимого визначається кожним особисто відповідно до особистого сприйняття цінностей ядра символічного капіталу