Формування європейської ідентичності: утопія чи реальність?

Анотація

У статті аналізуються деякі підходи керівних органів ЄС, політиків та експертів стосовно перспектив формування європейської ідентичності у загальному контексті інтеграційних процесів. Зокрема, предметом розгляду постали вимоги Копенгагської декларації (1973 р.), програми "Європа для громадян" затверджена Радою Європейського Союзу на період до 2020 р. Значна увага приділена історичної пам’яті як стрижневої основи формування культурної ідентичності, особливо питанням засудження тоталітарних комуністичного та нацистського режимів, що викладені в резолюціях Європейського парламенту від 2 квітня 2009 р. та 17 вересня 2019 р. Водночас ми піддаємо критиці такий підхід за однобічність і недостатню об’єктивність в оцінках всього спектру минулих подій. Зазначено, що не повною мірою в цілях зміцнення європейської ідентичності використовуються можливості поширення та поглиблення європейської публічної сфери, особливо з огляду на розвиток європейського контенту в мас-медіа та потужної комерціалізації медійного ринку. Значний потенціал знаходиться у підвищенні динаміки крос-кордонного співробітництва, надання нового імпульсу мобільності робочої сили та посиленню міждержавного обмін студентами, про що свідчать статистичні дані та соціологічні дослідження. Водночас відмічається слабка конкурентоспроможність європейських університетів у порівнянні з американськими, їх високе розшарування за інтегрованістю до світового простору освіти, рівнем фінансування тощо. Переосмислення вимагає політика розвитку територіальних громад разом з покращанням прямої взаємодії  регіонів та наднаціональної спільноти, популяризацією символів ЄС (прапор, гімн, спільні свята і навіть спільна валюта). Відтак робиться висновок, що євроскептицизм є закономірною реакцією на євроінтеграційні процеси, загальні риторичні стереотипи аргументації прихильників ЄС та спрощені моделі підготовки та прийняття рішень в керівних органах Союзу. Пришвидшена динаміка реалізації ідеалу «постнаніонального громадянства» за умов сучасних реалій є нереалістичною і небажаною.