ЦИФРОВІ ГУМАНІТАРНІ НАУКИ: COGITO, ERGO DATA
DOI:
https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.2(98).2025.73-84Ключові слова:
Digital Humanities, філософія алгоритму, цифровий гуманізм, раціоналізм, епістемологія, метафізика технологій, цифрова етикаАнотація
У статті досліджено парадоксальну спадкоємність між філософськими ідеалами Просвітництва та сучасною цифровою гуманітаристикою. Проаналізовано, як раціоналістичне "мислю, отже існую" перетворюється в умовах XXI століття на алгоритмічне "отже, дані" в контексті цифрової культури, де машинна логіка дедалі частіше підмінює людське судження. У центрі дослідження – напруження між гуманістичним ідеалом автономного суб’єкта та інструментальним підходом цифрової епохи, що тяжіє до редукціонізму, кількісного аналізу та репрезентації знання у формі баз даних, візуалізацій і коду. Особливу увагу приділено трансформації суб’єктності в умовах діджиталізації, зокрема тому, як моральний агент Просвітництва поступається місцем користувачу як безтілесній функціональній одиниці. Розглянуто епістемологічні та онтологічні зсуви, спричинені переходом від бібліотечної моделі гуманітарного знання до баз даних, запитів і візуалізацій, що іноді підмінюють зміст естетикою подачі. Досліджено потенціал Digital Humanities не лише як інструментальної дисципліни, а й як критичної платформи для осмислення технологічної раціональності, яка формує наше уявлення про знання, людину і моральність. У цьому контексті порушується питання про можливість збереження гуманістичного дискурсу в умовах домінування алгоритмів. На основі аналізу праць Флоріді, Моретті, Хейлз, Парізі та інших дослідників, виявлено нову епістемологічну напругу: гуманітарій сьогодні змушений балансувати між герменевтикою та Git Hub, етикою і кодом, контекстом і таблицею. Підкреслено, що Digital Humanities не є запереченням гуманізму, а його критичним переосмисленням у нових технологічних координатах. Запропоновано моделі повернення тілесності, афективності та етичної відповідальності у цифрову гуманітаристику – як необхідної умови збереження людського в межах алгоритмічного. Таким чином, дослідження окреслює концептуальні й методологічні межі сучасної цифрової гуманітаристики як спадкоємиці – і водночас критики – просвітницького раціоналізму.
Посилання
Berry, D. (2011). The Philosophy of Software: Code and Mediation in the Digital Age. Basingstoke: Palgrave Macmillan (in English).
Bogost, I. (2015). The Cathedral of Computation. The Atlantic. URL: https://www.theatlantic.com/technology/archive/2015/01/the-cathedral-of-computation/384300/ (last accessed: 13.08.2025) (in English).
Bolter, J. (2001). Writing Space: Computers, Hypertext, and the Remediation of Print. 2nd ed. Mahwah: Lawrence Erlbaum Associates (in English).
Bostrom, N. (2014). Superintelligence: Paths, Dangers, Strategies. Oxford: Oxford University Press (in English).
Bourdieu, P. (1984). Homo Academicus / transl. by P. Collier. Stanford: Stanford University Press (in English).
Chalmers, D. (1996). The Conscious Mind: In Search of a Fundamental Theory. Oxford: Oxford University Press (in English).
Crawford, K. (2021). Atlas of AI: Power, Politics, and the Planetary Costs of Artificial Intelligence. New Haven; London: Yale University Press (in English).
Dreyfus, H. (2009). On the Internet. 2nd ed. London; New York: Routledge (in English).
Drucker, J. (2014). Graphesis: Visual Forms of Knowledge Production. Cambridge, MA: Harvard University Press (in English).
Floridi, L. (2014). The Fourth Revolution: How the Infosphere Is Reshaping Human Reality. Oxford: Oxford University Press (in English).
Floridi, L. (2019). The Ethics of Artificial Intelligence. In: Dubber M., Pasquale F., Das S. (eds.). The Oxford Handbook of Ethics of AI. Oxford: Oxford University Press. P. 3–25 (in English).
Galloway, A. (2012). The Interface Effect. Cambridge: Polity (in English).
Haraway, D. (2016). Staying with the Trouble: Making Kin in the Chthulucene. Durham: Duke University Press (in English).
Harris, T. (2016). Digital Humanities and the Future of Interpretation. Critical Inquiry. Vol. 43. №. 2. P. 380–395 (in English).
Hayles, N. (2012). How We Think: Digital Media and Contemporary Technogenesis. Chicago: University of Chicago Press (in English).
Husserl, E. (1970). The Crisis of European Sciences and Transcendental Phenomenology / transl. by D. Carr. Evanston: Northwestern University Press (in English).
Kitchin, R. (2014). The Data Revolution: Big Data, Open Data, Data Infrastructures and Their Consequences. Los Angeles: Sage (in English).
Latour, B. (2010). The Making of Law: An Ethnography of the Conseil d’Etat / transl. by M. Brilman, A. Pottage. Cambridge: Polity (in English).
Latour, B. (2013). An Inquiry into Modes of Existence: An Anthropology of the Moderns / transl. by C. Porter. Cambridge, MA: Harvard University Press (in English).
Liu, A. (2012). The State of the Digital Humanities: A Report and a Critique. Arts and Humanities in Higher Education. Vol. 11. №. 1–2. P. 8–41 (in English).
Manovich, L. (2020). Cultural Analytics. Cambridge, MA: MIT Press (in English).
Marion, J. (1992). Cartesian Questions: Method and Metaphysics. Chicago: University of Chicago Press (in English).
McCarthy, J. (2007). What Is Artificial Intelligence? Stanford University. URL: http://jmc.stanford.edu/articles/whatisai/whatisai.pdf (last accessed: 13.08.2025) (in English).
Moretti, F. (2005). Graphs, Maps, Trees: Abstract Models for a Literary History. London: Verso (in English).
Moretti, F. (2013). Distant Reading. London: Verso (in English).
Noble, S. (2018). Algorithms of Oppression: How Search Engines Reinforce Racism. New York: NYU Press (in English).
O’Neil, C. (2016). Weapons of Math Destruction: How Big Data Increases Inequality and Threatens Democracy. New York: Crown (in English).
Parisi, L. (2017). Reprogramming Decisionism. e-flux Journal. № 85. URL: https://www.e-flux.com/journal/85/155472/reprogramming-decisionism/ (last accessed: 13.08.2025) (in English).
Piccinini, G. (2009). Computationalism in the Philosophy of Mind. Philosophy Compass. Vol. 4. № 3. P. 515–532. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1747-9991.2009.00215.x (in English).
Postman, N. (1992). Technopoly: The Surrender of Culture to Technology. New York: Vintage Books (in English).
Putnam, H. (1967). Psychological Predicates. In: Capitan W. H., Merrill D. D. (eds.). Art, Philosophy, and Religion. Pittsburgh: University of Pittsburgh Press. P. 37–48 (in English).
Ramsay, S. (2012). Programming with Humanists: Reflections on Raising an Army of Hacker-Scholars in the Digital Humanities. In: Hirsch B. (ed.). Digital Humanities Pedagogy: Practices, Principles and Politics. Cambridge: Open Book Publishers. P. 227–239. DOI: https://doi.org/10.11647/OBP.0024.09 (in English).
Risam, R. (2018). New Digital Worlds: Postcolonial Digital Humanities in Theory, Praxis, and Pedagogy. Evanston: Northwestern University Press (in English).
Sennett, R. (2012). Together: The Rituals, Pleasures and Politics of Cooperation. New Haven; London: Yale University Press (in English).
Svensson, P. (2016). Big Digital Humanities: Imagining a Meeting Place for the Humanities and the Digital. Ann Arbor: University of Michigan Press (in English).
Terras, M., Nyhan, J., Vanhoutte, E. (2013). Defining Digital Humanities: A Reader. London; New York: Routledge (in English).
Tufte, E. (2001). The Visual Display of Quantitative Information. 2nd ed. Cheshire, CT: Graphics Press (in English).
Wing, J. (2006). Computational Thinking. Communications of the ACM. Vol. 49. № 3. P. 33–35 (in English).
Zuboff, S. (2019). The Age of Surveillance Capitalism: The Fight for a Human Future at the New Frontier of Power. New York: Public Affairs (in English).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
