ВІЗУАЛЬНА РИТОРИКА КУЛЬТУРИ МЕИТАМОДЕРНУ: ВІД ЕПІСТЕМОЛОГІЧНОГО ЗСУВІУ ДО АФЕКТИВНОЇ СТРУКТУРИ РЕЗОНАНСУ
DOI:
https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.2(98).2025.61-72Ключові слова:
метамодерн, візуальна риторика, семіотика, афект, інтерфейс, нова чуттєвість, резонансна культураАнотація
Стаття присвячена аналізу візуальної риторики у культурі метамодерну. Обґрунтовано епістемологічну трансформацію сучасності в контексті змін у семіотично-риторичних теоріях, розкрито ключову ідею нової чуттєвості як режиму сприйняття в епоху метамодерну. Здійснено соціально-філософський аналіз візуальної риторики в контексті культури метамодерну. Продемонстровано, як епістемологічний зсув від текстоцентричності до візуальності трансформував роль зображення в гуманітарному знанні, зробивши його не лише засобом репрезентації, а й активним агентом соціального конструювання. Розглянуто ключові положення семіотичних і риторичних теорій У. Еко, Groupe µ Г. Кресса і Т. ван Левена, що дозволило проаналізувати візуальну риторику як гібридну форму комунікації, яка поєднує когнітивне, афективне й перформативне. У фокусі дослідження опиняється нова чуттєвість культури метамодерну, що формується в умовах цифрової комунікації, і яка функціонує за логікою осциляції, резонансу й інтерфейсного взаємодійства. Візуальні практики (від мемів до TikTok-естетик) аналізуються як риторичні жести, що водночас структурують досвід, продукують ідентичності й створюють нові форми соціального буття.
Основна увага приділена аналізу візуальної риторики метамодерну як технології соціального конструювання. Візуальні образи в цій культурі – від мемів і сторіз до мистецьких практик – набувають статусу мультимодальних і перформативних актів, що створюють нову структуру чуттєвості. Окрему увагу приділено романтичним і сюрреалістичним мотивам у мистецтві метамодерну, які функціонують як афективні режими, що відкривають нові горизонти переживання, уяви та ідентичності. Зроблено висновок, що візуальна риторика в епоху метамодерну виступає ключовим інструментом формування соціальних уявлень, конструювання колективних емоцій і критичної рефлексії над культурною реальністю, в якій образ стає не лише носієм, а й виробником сенсу.
Посилання
Avestisian, А. (2017). Kulʹturfilosofsʹki aktsenty vizualʹnoyi teoriyi Tomasa Mitchela. [Cultural and philosophical accents of Thomas Mitchell’s visual theory]. Filosofiya i politolohiya v konteksti suchasnoyi kulʹtury. № (2). С. 4–11 (in Ukrainian).
Shynkarenko, O. (2020) Etychni eksplikatsiyi "vizualʹnoho povorotu" u suchasniy kulʹturi. [Ethical explications of the "visual turn" in modern culture]. Ukrayinsʹki kulʹturolohichni studiyi. № 1 (6). С. 45–49 (in Ukrainian).
Baricco, A. (2020). The Game. Torino: Einaudi (in English).
Bishop, C. (2012). Artificial hells: participatory art and the politics of spectatorship. London & Brooklyn, NY: Verso (in English).
Bishop, C. (2006). The Social Turn: Collaboration and its Discontents’ contains. Artforum. Р. 178–183. URL: https://www.artforum.com/print/200602/the-social-turncollaboration-and-its-discontents-10274 (last accessed: 21.08.2025) (in English).
Charnley, K. (2011). Dissensus and the politics of collaborative practice. Art & the Public Sphere. № 1 (1). Р. 37–53. DOI: https://doi.org/10.1386/aps.1.1.37_1 (in English).
Cliff, A. (2014). An interview with Luke Turner & Nastja Säde Rönkkö. AQNB. URL: https://www.aqnb.com/2014/05/19/an-interview-with-luke-turner-nastjasade-ronkko/ (last accessed: 21.08.2025) (in English).
Cooper, J. F. (1990). The Right Agenda: Recapture the Cultures. American Arts Quarterly. Spring/Summer. Р. 3–49 (in English).
Drucker, J. (2014). Graphesis: Visual Forms of Knowledge Production. Cambridge, MA: Harvard University Press (in English).
Eco, U. (1976). A Theory of Semiotics. Bloomington: Indiana University Press (in English).
Emerson, L. (2019). Reading Writing Interfaces: From the Digital to the Bookbound. Minneapolis: University of Minnesota Press (in English).
Fiedler, L. (1968). Cross the Border – Close the Gap. Art & Popular Culture. URL: http://www.artandpopularculture.com/Cross_the_Border_%E2%80%94_Close_the_Gap (last accessed: 21.08.2025) (in English).
Foster, H. (2002). Design and Crime (And Other Diatribes). London; New York: Verso (in English).
Flusser, V. (2000). Towards a Philosophy of Photography. London: Reaktion Books (in English).
Gibbons, A. (2015). Metamodernism, narrative and emotion. Narrative. № 23(2). Р. 196–212 (in English).
Groupe, µ. (1992). Traité du signe visuel. Paris: Seuil (in French).
Kirby, A. (2009). Digimodernism: How New Technologies Dismantle the Postmodern and Reconfigure Our Culture. New York: Continuum (in English).
Kress, G., van Leeuwen, T. (2006). Reading Images: The Grammar of Visual Design (2nd ed.). London: Routledge (in English).
Mitchell, W. J. T. (1994). Picture Theory: Essays on Verbal and Visual Representation. Chicago: University of Chicago Press (in English).
Protas, M. (2022). Socio-philosophical critique of the global public art’s visual order: the context of national self-identity. American Journal of Art and Design. № 7 (1). Р. 29–38. DOI:10.11648/j.ajad.20220701.15 (in English).
Rosa, H. (2016). Resonanz: Eine Soziologie der Weltbeziehung. Frankfurt am Main: Suhrkamp (in German).
Schnaider, J. (2020). Metamodern Art: An Interpretive Framework. Independent publication (in English).
Storm, J. A. J. (2021). Metamodernism: The Future of Theory. Chicago: University of Chicago Press (in English).
Vermeulen, T., van den Akker, R. (2010) Notes on metamodernism. Journal of Aesthetics and Culture. Vol. 2 (1). Р. 1–14. DOI: https://doi.org/10.3402/jac.v2i0.5677 (in English).
van den Akker, R., Gibbons, A., Vermeulen, T. (2017). Metamodernism: Historicity, Affect, and Depth after Postmodernism. London, New York: Rowman & Littlefield International (in English).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).