РУХ "НОВОЇ ТЕОЛОГІЇ" ПІД ЧАС ТА ПІСЛЯ ДРУГОГО ВАТИКАНСЬКОГО СОБОРУ
DOI:
https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.2(96).2024.78-88Ключові слова:
католицизм, секуляризм, церковна реформа, феноменологія, екзистенціалізмАнотація
У статті акцентовано, що одним із вагомих показників ідейного впливу з боку nouvelle théologie на перебіг Собору стала посутньо нова богословська мова, використана при написанні головних документів, а також рецепція учасниками Собору еклезіології Містичного Тіла, яка була детально розроблена у 1930–1940-х рр. Анрі де Любаком і робила першорядний наголос на сакраментальному розумінні сутності Церкви. Сукупність таких чинників як екуменічна відкритість Собору, його готовність до діалогу із сучасним секулярним світом, виразні феноменологічні, екзистенціалістські та персоналістичні інтонації соборних документів – все це дає вагомі підстави стверджувати про істотну суголосність між дієвцями Собору та програмою nouvelle théologie.
Важливою складовою статті є детальний аналіз ревізії А. де Любаком своїх попередніх умонастроїв, яка була здійснена ним після завершення Собору. Прикметно, що цій емблематичній для nouvelle théologie постаті йшлося про надмірний конформізм післясоборної Церкви. Де Любак навіть розгледів некритичне вплетення в текст душпастирської конституції Gaudium et spes тез щодо припустимості геґельянських, марксистських та навіть ніцшеанських ідей, що значною мірою підважувало усталені патерни церковного мислення, розмивало унікальну ідентичність Церкви та релятивізувало Традицію. Основними проблемними тенденціями де Любак вважав некритичне захоплення історико-критичною протестантською екзегетикою, вихолощення й витіснення незглибимої християнської любові поверховою емоційною сентиментальністю, а також дрейфування деяких теологів убік індиферентного адогматизму.
У завершальній частині цієї розвідки окреслено ідейну спрямованість двох базових напрямів післясоборного католицького богословствування, кожен із яких заснував свій науковий часопис для увиразнення власних позицій. Колектив журналу Concilium (1965) обстоював необхідність впровадження динамічних інновацій, сміливого винахідництва та рішучих змін, які, на думку редакції, були легітимовані рішеннями Собору. Натомість засновники журналу Communio (1972) були поборниками контрсекулярного мислення в рамках біблійно-патристичної традиції з опертям на древньоцерковну тринітарну онтологію. Також у статті здійснено стислий аналіз теорії про вплив "нової теології" на формування латиноамериканського богослов’я визволення.
Посилання
Dokumenty Druhoho Vatykanskoho Soboru (1962–1965): Konstytutsii, dekrety, deklaratsii. Komentari. Perekl. z lat. Ukrainskyi katolytskyi universytet. (2014). [The Documents of Vatican II (1962–1965): Constitutions, Decrees, and Declarations. Commentaries. Translated from Latin. Ukrainian Catholic University]. Lviv: Svichado (in Ukrainian).
Allen, J. L., Jr. (2005). Pope Benedict XVI: A Biography of Joseph Ratzinger. London; New York: Continuum (in English).
Boersma, H. (2009). Nouvelle Théologie and Sacramental Ontology: A Return to Mystery. New York: Oxford University Press (in English).
Chenu, M.-D., & Duquesne, J. (1975). Jacques Duquesne interroge le père Chenu : un théologien en liberté. Paris : Le Centurion (in French).
Congar, Y. (2012). My Journal of the Council. Collegeville, MN: Liturgical Press (in English).
De Lubac, H. (1969). The Church in Crisis. Theology Digest. Vol. 17. Iss. 4. P. 312–325 (in English).
Gutiérrez, G. (1973). A Theology of Liberation: History, Politics, and Salvation. Maryknoll, NY: Orbis (in English).
Hillebert, J. (2021). Henri de Lubac and the Drama of Human Existence. Notre Dame, IN: University of Notre Dame Press (in English).
Kirwan, J. (2018). An Avant-garde Theological Generation: The Nouvelle Théologie and the French Crisis of Modernity. Oxford: Oxford University Press (in English).
Kobler, J. F. (1985). Vatican II and Phenomenology: Reflections on the Life-World of the Church. Dordrecht: Martinus Nijhoff Publishers (in English).
Mettepenningen, J. (2012). "Nouvelle Théologie: Four Historical Stages of Theological Reform Towards Ressourcement (1935–1965)". Ressourcement: A Movement for Renewal in Twentieth-Century Catholic Theology. Oxford: Oxford University Press, 172–184 (in English).
Mettepenningen, J. (2010). Nouvelle Théologie – New Theology: Inheritor of Modernism, Precursor to Vatican II. London; New York: T&T Clark (in English).
Murray, P. D. (2005). "Roman Catholic Theology after Vatican II". The Modern Theologians: An Introduction to Christian Theology Since 1918. Oxford: Wiley-Blackwell, 265–286 (in English).
Nichols, A. (1998). Catholic Thought Since the Enlightenment: A Survey. Leominster: Gracewing; Pretoria: University of South Africa (in English).
O’Malley, J. W. (2008). What Happened at Vatican II. Cambridge, MA: Belknap Press of Harvard University Press (in English).
Peddicord, R. (2005). The Sacred Monster of Thomism: An Introduction to the Life and Legacy of Réginald Garrigou-Lagrange, O.P. South Bend, IN: St. Augustine’s Press (in English).
Rowland, T. (2017). Catholic Theology. London: Bloomsbury, T&T Clark (in English).
Shortall, S. (2021). Soldiers of God in a Secular World: Catholic Theology and Twentieth-Century French Politics. Cambridge, MA: Harvard University Press (in English).
Weigel, G. (2022). To Sanctify the World: The Vital Legacy of Vatican II. New York: Basic Books (in English).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
