СОЦІАЛЬНА СИНГУЛЯРНІСТЬ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ КОНЦЕПТ ФІЛОСОФСЬКОГО ДИСКУРСУ
DOI:
https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.2(94).2023.109-118Ключові слова:
соціальна сингулярність, межа, фазові переходи, точка сингулярності, зона сингулярностей, парадигма, особистість, суспільство, розпад, безперервне перериванняАнотація
У статті розглянуто теоретичну інтерпретацію феномена соціальної сингулярності. Визначено та проаналізовано методологічний інструментарій пізнання феномена соціальної сингулярності як структурної частини нової постнекласичної парадигми сучасності. Сприйняття феномена соціальної сингулярності з точки зору соціально-філософської специфіки доцільно пов’язати з екзистенційними викликами, які постають перед сучасним людством. Йдеться вже не лише про загрозу ядерної війни, а й про саму природу людини у зв’язку з можливістю не тільки її змінювати (генна інженерія), а й замінювати (штучний інтелект).
Розкрито методологічний потенціал філософії постструктуралізму в дослідженні соціальної сингулярності. Охарактеризовано роль постмодерної філософії як інструментарію, що допомагає визначити критичні, сингулярні точки реальності (Ж. Дельоз, Ж.-Л. Нансі, Ф. Гваттарі). Зазначено, що дисциплінарне суспільство "мертвої соціальності" підтримується нарцисизмом та споживанням як атрибутами посткапіталістичної формації. Проте ні нарцисизм, ні споживання неє граничними підставами соціального розкладання, це буде "межа соціальної сингулярності". Вони лише наслідок руйнівних процесів, що відбуваються на інституційному рівні, зумовлених нечуваною експансією вже військово-комерційного капіталізму в усі пори соціального та індивідуального тіла. У цьому вся суть історичності подій як сингулярностей. Тому розуміння феномену соціальної сингулярності дає можливість спрогнозувати, що людство вже будує нові системи, які будуть підривати центри сили. Визначення соціальної сингулярності – це дискурс про створення вільного світу, в основі якого будуть лежати проривні інновації і технології, які повинні зробити світ кращим.
Посилання
Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. Penguin UK, 2017. 192 р.
Proleiev S., Shamrai V. Globalizatio nand Singularity: transformation of the foundations of modern society. Filosofska Dumka. 5 (2020). P. 87-116.
Палагута В. Соціальна онтологія в контексті розробки сучасної соціальної теорії. Актуальні проблеми духовності: зб. наук. праць. 2009. Вип. 10. C. 350–359.
Утюж І. Контуры социальной сингулярности: существование в распадающемся состоянии. Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. 2017. Вип. 37. С. 112–119.
Utiuzh I. G., Sajtarly I. A., Pavlenko N. V. The phenomenon of "Western" globalization and simulacrum of civilization". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. 2022. Вип. 6 (76). С. 23–45.
Kozlovets M. A., Gold O. F., Ogorodniichuk Yu. Y. Social Rejection Asa Phenomenon of Modern World. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. 2022. Вип. 2 (92). С. 69–81.
Boichenko M., Polishchuk O., Horokhova I. Social Criticism as a Factor of Collective Action (Social and Philosophical Approach). Studia Warmińskie. 55 (2018). P. 81–92.
Kovtun N., Ventsel N. Transitional Society in Modificatory Conditions and Challenges of Fourth Industrial Revolution. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. 2019. Вип. 1 (85). С. 5–16.
Derrida J. Geschlecht: sexual difference, ontological difference / trans. From Frenchby R. Berezdivin and E. Rottenberg. Heidegger Reexamined. N.-Y., L.: Routledge, 2002. Vol. 1: Dasein, Authenticity, and Death. P. 157–176.
Badiou A. La Subversion Infinitésimale. Cahierspourl’analyse. 1968. № 9. P. 118–137.
Deleuze G., Guattari F. Anti-Oedipus. Capitalism and Schizophrenia. Minneapolis, University of Minnesota Press. 1983.
Nancy J.-L. A Finite Thinking / trans. From FrenchbyE. Bullard, J. Derbyshire, S. Sparks. Stanford: Stanford University Press, 2003. P. 3–30.
Who Comes after the Subject? / ed. by E. Cadava, P. Connor, J.-L. Nancy. New- York; London: Routledge, 1991. 258 p.
Ільїн І. Постструктуралізм. Декоструктивізм. Постмодернізм. Деконструктивізм як літературно-критична практика постструктуралізму Жиль Дельоз та проблематика безструктурності "бажання". "Сингулярності". Інтрада, 1998. 401 с.
Сайтарли І. А. Філософія соціальної культури. Монографія. Київ: Вид. ПАРАПАН, 2012. 292 с.
Rajchman J. The Deleuze Connections. Cabridge (Mass.). L.: The MIT Press, 2000.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
