СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ МОНАСТИРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ЦЕРКОВЩИНА
DOI:
https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.2(94).2023.5-15Ключові слова:
філософія релігії, церква, православ’я, релігійний культ, трансформація, людський розвиток, громадянські практики, ідентичністьАнотація
У статті привернуто увагу до релігійної невизначеності та викликів, які спричинені переходом до постмодерного суспільства, світової глобалізації, кризою європейської цивілізації та процесом секуляризації. Звернуто увагу, що феномен монастирського комплексу в контексті інституціональних змін періоду суспільно-політичних трансформацій зумовлює перегляд традиційних підходів до умов проведення богослужіння, обряду та церемонії. Пізнання сутності людини, відповідно з екзистенційними викликами сьогодення, зумовлює необхідність філософсько-релігієзнавчого дискурсу, переосмислення, а нерідко й нового тлумачення основних питань ритуальної практики носіями, якої є монастирі. Встановлено, що відновлення мережі православних монастирів в Україні супроводжується повільним та проблемним врегулюванням церковно-державних відносин у галузі охорони ансамблів монастирських споруд, визнаних пам’ятками культури. Обґрунтовано, що аналіз інституціональних трансформацій монастирського комплексу зумовлює використання методологічних підходів філософії релігії, яка формулює принципи аналізу та осмислення розвитку соціорелігійного життя, дає змогу вивчати релігійно- церковний комплекс у процесі його трансформації, враховуючи соціокультурні чинники та цивілізаційні виклики сучасності. Доведено, що музеєфікація монастирських комплексів проходила у діалогічному дискурсі громадськості та православного духовенства. Врахування регіональних особливостей релігійних процесів має важливе значення для розуміння специфіки сучасних інституціональних трансформацій монастирського комплексу в Україні та визначення ліній трансформаційних зламів у конфесійній площині. Стверджується, що розробка концепції монастирського комплексу ґрунтується на розумінні, що означене поняття представляє собою складну систему взаємодій та взаємовпливів організаційно структурованих церковних і релігійних інституцій, які інкорпоровані в соціокультурний простір Київського регіону.
Посилання
Sinkevych, N. O. (2013). Chudo i nadpryrodne u "Teraturhymi" (1638) Afanasiia Kalnofoiskoho [Miracle and the supernatural in "Teraturgyma" (1638) by Athanasius Kalnofoiskyi]. Lavrskyi almanakh. Vypusk 28. (in Ukrainian).
Dyva pecher lavrskykh. (2011). [Wonder of the Lavrsky Caves]. Vidp. red. V. M. Kolpakova; uporiad. I. V. Zhylenko. Kyiv: Natsionalnyi Kyievo-Pecherskyi istoryko- kulturnyi zapovidnyk. (in Ukrainian).
Chumachenko O. (1999). Obrazy z mynuloho: biohraf. dovidnyk osib, pokhovanykh v Uspenskomu sobori Kyievo-Pecherskoi lavry; Natsionalnyi Kyievo-Pecherskyi istoryko- kulturnyi zapovidnyk [Images from the past: a biographer. directory of persons buried in the Dormition Cathedral of the Kyiv-Pechersk Lavra; National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Reserve]. K.: RVMP "Sofiia". (in Ukrainian).
Abramovych, D. (1991). Kyievo-Pecherskyi pateryk [Kyiv-Pechersk paterik]. Kyiv: Chas. (in Ukrainian).
Shepetiak, O. (2020). Istoriia relihii [History of religions]. Tom tretii. Zhovkva: Misioner. (in Ukrainian).
Litopys ruskyi. (1989). [Rus' Chronicle]. Per. z davnorus. L. Ye. Makhnovtsia; Vidp. red. O. V. Myshanych. Kyiv: Dnipro. (in Ukrainian).
Halytski sviati [Galician saints]. Pravoslavne Prykarpattia. URL: https://ivano- frankivsk.church.ua/galicki-svyati/#2023-08-21 (last accessed: 16.08.2023). (in Ukrainian).
Khvedchenia, S. (2007). Variazka pechera yak naidavnisha pamiatka istorii ta kultury Kyivskoi Rusi [The Varangian Cave as the Oldest Monument of History and Culture of Kievan Rus]. Istoryko-heohrafichni doslidzhennia v Ukraini: Zb. nauk. pr. 2007. Vyp. 10. (in Ukrainian).
Zavarynska, Kh. (2010). Obrazy "Kyievo-Pecherskoho pateryka" v ahiohrafichnykh toposakh i kompozytsiinykh skhemakh hraviur ukrainskykh drukovanykh knyh XVII – pershoi polovyny KhVIII stolit [Depictions from the "Kyiv-Pechersk Patericon" in Hagiographical Topoi and Compositional Schemes of Engravings in Ukrainian Printed Books of the 17th to the First Half of the 18th Century]. Visnyk Lvivskoi natsionalnoi akademii mystetstv. Vyp. 21. (in Ukrainian).
Sinkevych, N. (2013). "Paterykon" Sylvestra Kosova: pereklad ta doslidzhennia pamiatky [The "Paterikon" of Sylvester Kosov: Translation and Study of the Monument]. Kyiv: "Feniks". (in Ukrainian).
Zhylenko, I. (2005). Sviatynia. Istoriia Kyievo-Pecherskoi lavry KhI–KhVII stolit [Holy Sanctuary. The History of the Kyiv-Pechersk Lavra, 11th to 17th Centuries]. Kyiv: ZAT "NIChLAVA". URL: http://izbornyk.org.ua/synopsis/swjatynja.htm (last accessed: 16.08.2023). (in Ukrainian).
Diatlov, V. (2021). "Dviinyky" heroiv Pecherskoho Pateryka v pidzemnomu nekropoli Dalnikh lavrskykh pecher (do 970-richchia zasnuvannia Kyievo-Pecherskoi lavry) ["Doppelgängers" of the Heroes from the Pechersk Paterikon in the Underground Necropolis of the Far Caves of the Lavra (on the Occasion of the 970th Anniversary of the Foundation of the Kyiv-Pechersk Lavra)]. Opus Mixtum. № 9. (in Ukrainian).
Isaievych, Ya. D. (1982). Nove dzherelo pro istorychnu topohrafiiu ta arkhitekturni pamiatky starodavnho Kyieva (Martyn Hruneveh i yoho opys Kyieva). Kyivska Rus. Kultura. Tradytsii [A New Source on the Historical Topography and Architectural Monuments of Ancient Kyiv: Martin Gruneweg and His Description of Kyiv]. K., Vyd.: Naukova dumka. (in Ukrainian).
Kahamlyk, S. R. (2005). Kyievo-Pecherska lavra: svit pravoslavnoi dukhovnosti i kultury (KhVII–KhVIII st.) [Kyiv-Pechersk Lavra: The World of Orthodox Spirituality and Culture (17th-18th Centuries)]. Kyiv: Natsionalnyi Kyievo-Pecherskyi istoryko-kulturnyi zapovidnyk. (in Ukrainian).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).