ЄДНІСТЬ НАУКОВО-ОБ’ЄКТИВНОГО ТА АКСІОЛОГІЧНОГО АСПЕКТІВ ІСТИНИ У КОНТЕКСТІ ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.1(91).2022.96-104Ключові слова:
істина, екзистенційна істина, епістемний аспект, аксіологічний аспект, гуманістичні виміри істиниАнотація
У статті здійснена спроба дослідити одну з найгрунтовніших філософських проблем – проблему істини, яка має не лише гносеологічне, але й важливе загальнофілософське значення, про що свідчить, зокрема, існування окремого розділу філософії, предметом вивчення якого є теорія істинності знань – алетеологія, або веритономія. Підкреслюється, що проблема істини є однією з найскладніших в історії філософії. Звертається увага на те, що у філософії сформувалися дві принципово альтернативні парадигми трактування істини. Одна із них – концепція кореспонденції, що трактується як відповідність знання предмету об’єктивного світу (Аристотель, Ф. Бекон, Б. Спіноза, Д. Дідро, К. Гельвецій, П. Гольбах, Л. Фейєрбах). Інша – концепція когеренції, в межах якої істина трактується як відповідність знання знанню, людському чи божому: ідеальному змісту Абсолюту (Платон, Г. Гегель), вродженим мислительним атрибутам (А. Августин, Р. Декарт), суб’єктивним відчуттям (Д. Юм), апріорним формам мислення (І. Кант), цільовим установкам особистості (прагматизм), інтерсуб’єктивним конвенціям (А. Пуанкаре).
Поряд з цим у філософії ХХ століття сформувався підхід, згідно з яким істина інтерпретується далеко за межами означених класичних підходів у площині гносеологічного потрактування. Істина починає розумітися в її екзистенційному, життєвому сенсі. Так, М. Хайдеггер ототожнює її зі свободою, Г. Гадамер говорить про неможливість досягнення істини методологічними засобами, а О. Богданов трактує істину як особливу форму організації соціального досвіду.
З’ясовано, що філософська істина, безперечно, має науковий аспект, але в жодному разі не зводиться до нього. Крім гносеологічного змісту вона містить в собі і аспект особистісно-ціннісний, аксіологічний, що виражається в особливій ролі авторської позиції в обґрунтуванні і прийнятті тих чи інших філософських підходів та систем. Це зв’язано з тим, що справжня філософія персоніфікована, тобто твориться і репрезентується особистостями, вона є відображенням індивідуального неповторного духовного досвіду творця.
Посилання
Aristotel' (1975). Sobranie sochineniy v 4 tomakh. T.1. [Collectedworksin 4 volumes. V. 1.]. Moskva: Mysl’ (in Russian).
Bakhtin, M. (1986). Estetika slovesnogo tvorchestva. [Aesthetics of verbal creativity]. Moskva: Iskustvo (in Russian).
Bystrytsʹkyy, Y. Ekzystentsiyna istina i postpravda [Existential truth and post-truth]. Filosofska dumka [Philosophical thought], 2018, 5, 54–71 (in Ukrainian).
Gadamer, H. (2000). Istina i metod. [Truth and method]. Кyiv: Juniversus (in Ukrainian).
Horak, H. (1997). Filosofiya [Philosophy]. Kyiv: Vilbor (in Ukrainian).
Marchuk, M. (2001). Tsinnisni potentsiyi znannya. [Valuable potentials of knowledge]. Chernivtsi: Ruta (in Ukrainian).
Platon. (1990). Sobraniye sochineniy v 4 tomakh. T.1 [Collectedworksin 4 volumes. V.1.] Moskva: Mysl’ (in Russian).
Stepin, V. (2006). Filosofiya nauki. Obshchiye problemy. [Philosophy of Science. Common problems]. Moskva: Gardariki (in Russian).
Heidegger, M. (1989). O sushchnosti istiny. [On the Essence of Truth]. Filosofskiye nauki. [Philosophical Sciences], 4, 28–35 (in Russian).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
