Я-КОНЦЕПЦІЯ ФІЛОСОФА В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ ТА СУЧАСНІ РЕАЛІЇ
DOI:
https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.2(90).2021.144-155Ключові слова:
responsibility, метафізична теорія особистості, закон найменування, знеособлена парадигма буття людини, особистісна парадигма буття людини, відповідальністьАнотація
У статті досліджено місце і роль філософії і філософа в суспільстві від Платона до сучасності. Виокремлено дві основні тенденції. Перша орієнтувала філософів на соціальну активність (Платон, Вольтер, І. Кант, Й. Фіхте, К. Маркс, М. Бердяєв, Х. Ортега-і-Гассет), а друга – сформувалася у постмодерну епоху і обмежувалася лише гносеологічною активністю (М. Горкгаймер, Ж. Дельоз і Ф. Гваттарі, Ж. Деррида,М. Мерло-Понті та ін.). Друга традиція призвела філософію до кризи (постмодерної невизначеності), а людську спільноту до антрополого-глобальної катастрофи. Сформульовано метафізичну теорію особистості, яка дозволяє, з одного боку, трактувати буття як конфлікт знеособленого й особистісного начал, а з другого, – все називати своїми іменами. Людина в процесі свого становлення може пройти такі ступені розвитку: залежна особистість, посередня особистість, зріла особистість і геній, а може зупинитися на нижчих ступенях розвитку. Духовне відродження людської спільноти залежить від переосмислення філософами поглядів на людину і своє призначення. Обґрунтовано Я-концепцію філософа як органічну єдність внутрішніх якостей і суспільних функцій, які він має виконувати в суспільстві в сучасних умовах. Філософ має реалізовувати у суспільстві такі функції: діагноста, законодавця, вихователя і методолога. До виконання таких функцій здатний лише філософ, який сягає ступеня зрілої особистості. Функція діагноста вимагає від філософа все називати своїми іменами: "Хто є хто?" і "Що є що?". Філософ як законодавець має бути ініціатором нових законів, спрямованих на подолання недоліків знеособленого суспільства. Філософ як вихователь мусить бути втіленням зрілої особистості, дбати про формування критичної маси особистостей у суспільстві та орієнтувати людину й суспільство на пріоритет духовного над матеріальним. Філософ-методолог має визначити систему понять, механізми подолання знеособленого буття і формування особистісних засад буття. Філософи мають бути концептуальними персонажами суспільного буття в умовах антрополого-глобальної катастрофи.
Посилання
. Berdiaev, N. A. (2003). Dukh y realnost [Spirit and reality]. Moskva: AST; Kharkov: Folyo (in Russian).
Berdiaev, N. (1990). Fylosofyia neravenstva [Philosophy of inequality]. Moskva: YMA-press (in Russian).
Hehel, H. V. F. (1935). Fylosofyia prava [Philosophy of law]. Moskva, Lenynhrad: Hos. sots.-ekonom. yzd-vo (in Russian).
Horkhaimer. M. (2006). Krytyka instrumentalnoho rozumu [Critique of the instrumental mind]. Kyiv: PPS-2000 (in Ukrainian).
Husserl, E. (1996). Kryza yevropeiskoho liudstva i filosofiia [The crisis of European humanity and philosophy]. Kyiv: Vakler (in Ukrainian).
Delёz, Zh, Hvattary, F. (1998). Chto takoe fylosofyia? [What is philosophy?]. Moskva, Sankt-Peterburg, Aleteiia (in Russian).
Derrida, Zh. (1994). Pozytsii [Positions]. Kyiv: Kobza (in Ukrainian).
Yonas, H. (2004). Pryntsyp otvetstvennosty. Opyt etyky dlia tekhnolohycheskoi tsyvylyzatsyy [The principle of responsibility. Ethics Experience for Technological Civilization]. Moskva: Airys-press (in Russian).
Kant, Y. (1965). Krytyka praktycheskoho razuma [Criticism of practical reason]. Moskva: Mysl (in Russian).
Kant, Y. (1980). Traktaty y pysma [Treatises and Letters]. Moskva: Nauka (in Russian).
Kushakov, Yu. V. (2006). Narysy z istorii nimetskoi filosofii Novoho chasu [Essays on the history of modern German philosophy]. Kyiv (in Ukrainian).
Mamardashvyly, M. (1990). Kak ya ponymaiu fylosofyiu [How I understand philosophy]. Moskva: Prohress (in Russian).
Marks, K. (1959). Tezy pro Feiierbakha [Theses about Feuerbach]. Kyiv: Derzh. vyd-vo polit. lit. URSR (in Ukrainian).
Merlo-Ponty, M. (1991). Ynterviu [Interview]. Moskva: Lohos. Fylosofsko-lyteraturnyi zhurnal (in Russian).
Nytsshe, F. (1990). Avtobyohrafyia (ESSE NOMO). Po tustoronu dobra y zla [Autobiography (ESSE NOMO). On the other side of good and evil]. Moskva: SYRYN (in Russian).
Orteha-і-Hasset, Kh. (1991). Chto takoe fylosofyia? [What is philosophy?]. Moskva: Nauka (in Russian).
Platon (2005). Derzhava [State].Kyiv: Osnovy (in Ukrainian).
Popper, K. (2007). Vse liudy fylosofy: Kak ya ponymaiu fylosofyiu; Ymmanuyl Kant – fylosof Prosveshchenyia [All people are philosophers: How I understand philosophy; Immanuel Kant is a philosopher of the Enlightenment]. Moskva: LKY (in Russian).
Sabadukha, V. O. (2019). Metafizykasuspilnoho ta osobystisnoho buttia [Metaphysics of social and personal existence]: monohrafiya. Ivano-Frankivsk: IFNTUNH (in Ukrainian).
Fykhte, Y. (1995). Sochynenyia. Raboty 1792–1801 [Compositions. Works 1792-1801]. Moskva: Ladomyr (in Russian).
Shlemkevych, M. (2000). Sutnist filosofii [The essence of philosophy]. Ukrayinsʹkyy kulʹturolohichnyy alʹmanakh Khronika 2000. Vyp. 37–38. Kyiv (in Ukrainian).
Shtraus, L. (2000). Vvedenye v polytycheskuiu fylosofyiu [Introduction to Political Philosophy]. Moskva: Lohos, Praksys (in Russian).
Epshtein, M. N. (2001). Fylosofyia vozmozhnoho [The philosophy of the possible]. Sankt-Peterburg: Aleteiia (in Russian).
Yunh, K. H. (1996). Struktura psykhyky y protsess yndyvyduatsyy [The structure of the psyche and the process of individuation]. Moskva: Nauka (in Russian).
Yaspers, K. (1999). Vopros o vynovnosty [The question of guilt]. Moskva: Prohress (in Russian).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
