КАЗАННЯ ПЕТРА МОГИЛИ "КРЕСТЪ ХРИСТА СПАСИТЕЛЯ И КОЖДОГО ЧЕЛОВhКА" ЯК КОМУНІКАТИВНИЙ ТА КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН

Автор(и)

  • Г. Орендарчук Державний університет телекомунікацій, м. Київ, Україна, Ukraine https://orcid.org/0000-0003-1427-2632
  • С. Петькун Державний університет телекомунікацій, м. Київ, Україна, Ukraine
  • Н. Тома Національний університет "Києво-Могилянська академія", м. Київ, Україна, Ukraine https://orcid.org/0000-0002-2952-0232

DOI:

https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.1(89).2021.46-56

Ключові слова:

Петро Могила, проповідь "Крестъ Христа Спасителя и кождого человhка", комунікативний вимір, проповідницький дискурс ХVII ст. як феномен культури, символічне виробництво та обмін

Анотація

У статті досліджено казання Петра Могили "Кресть Христа Спасителя и кождого человhка" як комунікативний феномен в проповідницькому дискурсі ХVII ст., зважаючи на адресантно-адресатний складник, комунікативну настанову, структуру тексту й виражальні засоби, ужиті проповідником з урахуванням особливостей сприйняття, розуміння та потрактування слухачами тексту проповіді. Унікальність цієї проповіді полягає в тому, що вона має не тільки релігійний зміст, а й сповнена глибокого філософського осмислення людського життя та є пам’яткою культури.

Проаналізовано специфіку адресантності та адресатності і реалізації мовленнєвого впливу проповідника в казанні. Виявлено, що зміст тексту проповіді детермінований потребами віруючих, які задовольняє проповідник, з необхідністю впливу не тільки на інтелект, а й на емоції, волю і почуття слухацької аудиторії. Описуючи Христа як взірець терплячості й підкреслюючи необхідність наслідувати його приклад, Петро Могила говорив про "хрест кожної людини", що він є особливий, неповторний, індивідуальний, покладений саме на цю людину, а тому від неї вимагається й своя, особлива терплячість.

Схарактеризовано особливості внутрішньої будови і зовнішньо-структурної організації проповіді, що обумовлено загальною природою ораторсько-проповідницького жанру як мовленнєвого виду діяльності, спрямованого на реципієнтів, що передбачає інтерактивність, діалогічність, функціональність у використанні виражальних засобів з метою впливу на слухачів. Незважаючи на те, що проповідь за способом взаємодії між комунікантами є мовленням монологічним і насправді не передбачає активної участі адресата в акті виголошення казання, структура казання має комунікативний характер – проповіді властивий внутрішній (іманентний) діалог. У структурі тексту проповіді є уявні діалоги зі слухачами з метою впливу на адресата, стимулювання уваги та інтенсифікації переконувального впливу промови; полемічні діалоги, спрямовані до релігійних опонентів та діалоги як спосіб переказування біблійних подій. Використання діалогів слугувало реалізації комунікативних цілей проповіді.

Посилання

Галятовський I. Наука албо способ зложеня казаня. Ключ розуміння. Київ: Наукова думка, 1985. С. 211–238.

Довга Л. Система цінностей в українській культурі XVII століття (на прикладі теоретичної спадщини Інокентія Гізеля). Київ – Львів: Свічадо, 2012. 344 с.

Зелінська О. Українська барокова проповідь: мовний світ і культурні витоки: монографія. Київ: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2013. 407 с.

Корзо М. Образ человека в проповеди XVII в. Москва: Изд-во Института философии РАН, 1999. 189 с.

Матушек О. Українська проповідь XVII століття як "дія за допомогою слів". Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Літературознавство (Тернопіль), 2010. № 30. С. 67–76.

Ніка О. І. Зміна модусу в українських казаннях кінця ХVІІ ст. Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць ХнПУ ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2018. № 48. С.288–293.

Нічик В. М. Петро Могила в духовній історії України. Київ: Український Центр духовної культури, 1997. 328 с.

Олешко Ю. Староукраїнська проповідь XVII ст. у комунікативно-когнітивному вимірі: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2017. 18 с.

-Слабошпицький М. Людина, якій було тісно у своєму часі. Хроніка 2000. Український культурологічний альманах. Київ: Фонд сприяння розвитку мистецтва, 2004. Вип. 60. С. 311–321.

Тома Н. М. Абстрактна лексика в мовосвіті Петра Могили: монографія. Тернопіль: Астон, 2014. 216 с.

Тома Н. М. Мовні особливості казання Петра Могили "Крестъ Христа Спасителя и кождого человhка". Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. Донецький нац. ун-т. Донецьк: Дон НУ, 2010. Вип. 21. C. 307– 311.

Чепіга І. П. Початки барокового проповідництва в українському письменстві. Мовознавство. 1996. № 6. С. 25–29.

Чуба Г. Структурно-стилістичні особливості Учительних Євангелій другої половини ХVІ – ХVІІ ст. Волинь – Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. Житомир, 2003. №10. С. 141–149.

Шевченко Ігор. Багатоликий світ Петра Могили. Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку ХVIII століття. Львів: Інститут Історії Церкви Львівської Богословської Академії, 2001. 247 с.

Bizior R. Odbiorca w kazaniah misyjnyh ks. Karola Antoniewicza Język religii: Konstrukcje i dekonstrukcie; pod redakcją i ze wstępem LucynyRożek. Częstohowa: AJD, 2006. S. 43–57.

Melnyk M. Problematyka antropologiczna w pismach Piotra Mohyły. Olsztyn, 2005. 392 s.

Nataliya Toma. The Language Conception of Petro Mohyla. Annals of the University of Craiova. Series Philology. Linguistics ANUL, Nr. 1–2, 2020. P. 213–-223.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-09-03

Номер

Розділ

Philosophy of Culture