ФІЛОСОФІЯ ГРИ В ІММАНУЇЛА КАНТА І ФРІДРІХА ШІЛЛЕРА

Автор(и)

  • Я. М. Білик Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна, Ukraine http://orcid.org/0000-0002-9611-3733

DOI:

https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.2(88).2020.157-165

Ключові слова:

гра, філософія, лудологія, суб'єкт пізнання, знання, естетика, Кант, Шіллер.

Анотація

Метою статті є філософське осмислення поняття гри, яке належить до групи традиційних і найдавніших у філософії. Поняття гри зустрічаємо вже у Геракліта, Демокріта, Платона, Арістотеля, кініків, стоїків, неоплатоніків. Через багатовікову традицію різноманітного використання це поняття приходить до сучасної філософії, а також широко використовується поза її межами – в соціології, психології, економіці та інших науках. Однак дуже рідко проблематика гри сама ставала предметом філософського аналізу.

Гра займає особливе місце в кантівській філософії. Іммануїл Кант залишається одним з тих небагатьох філософів, які зробили сам ігровий феномен предметом спеціальної філософської рефлексії. Гра у славетного німецького філософа є гармонійною основою всіх пізнавальних властивостей людини та особливим, "оживляючим чинником душі". За Кантом саме сутнісні властивості гри роблять взагалі можливим процес пізнання; адже гра гармонізує пізнавальні здібності суб’єкта; ігрові прояви спрямовують його на предмет. Гра розглядалася Кантом як підґрунтя існування трансцендентальної естетики. Їй притаманні системність і впорядкованість, але вона також є проявом свободи особистості. Гра є корелятом суб’єктивності, вона інтерпретується Кантом також як медіатор, що поєднує світ суб’єктивного з об’єктивним, зовнішнього з внутрішнім.

Філософія Фрідріха Шіллера продовжує традицію кантівської філософії гри. Завдяки ігровому феномену в особистості поєднуються реальність і форма, необхідність і випадковість, пасивність і свобода, а людська сутність досягає свого логічного завершення. Розглянута в онтологічному плані, гра постає необхідною основою культури. Поняття гри в філософських побудовах Фрідріха Шіллера органічно поєднує в собі змістовне та формальне, раціональне й чуттєве. Саме гра фактично постає тим фактором, що створив і продовжує створювати людину як особистість та соціальну високоморальну істоту, піднімаючи її над фізичним світом природи. Саме гра ("естетична гра") інтерпретується філософом як маніфестація справжньої сутності людини. Саме в грі і через гру людина стає особистістю, творить себе та свою суб’єктивність.

Біографія автора

Я. М. Білик, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна

Доктор філософських наук, професор

Посилання

Білик Я. Лудологічні традиції античності: теорія і практика // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Вип.2 (86). 2019. С. 101–108.

Кант И. Критика способности суждения // Кант И. Сочинения: В 6 тт. Москва: Мысль, 1966. 5. 564 с.

Кант И. Оппонентская речь на защите диссертации по поэтике ("Тартуская рукопис") // Кантовский сборник. Калининград: Калининградский ун-тет, 1985. Вып. 10. С.120–121.

Кассирер Э. Жизнь и учение Канта. С.-Петербург: Университетская книга, 1997. 447 с.

Шиллер Ф. Письма об эстетическом воспитании человека // Сочинения: В 7 тт. Москва: Государственное издательство художественной литературы, 1957. 6. С. 251–358.

##submission.downloads##

Номер

Розділ

HISTORY OF PHILOSOPHY