2020: ГІПЕРРЕАЛЬНІСТЬ ЧИ ГІПЕРСИМУЛЯКР?
DOI:
https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.2(88).2020.92-101Ключові слова:
соціум, пандемія, реальність, віртуальна реальність, гіперреальність, симулякр, номад.Анотація
У статті доводиться, що 2020 рікперетворився на своєрідну точку біфуркації, що актуалізувала зміну світоглядних та аксіологічних парадигм, визначила нові моделі поведінки як людства загалом, так і окремого індивіда. Людство, що постійно жило прагненнями майбутнього та плекало значну кількість планів, починаючи від планування відпочинку на рік наперед і закінчуючи глобальними економічними та політичними прогнозами на найближчі десятиліття, несподівано усвідомило, що є лише "тут і зараз", лише сьогодні. Звичний прогнозований світ перетворився на стрічку Мьобіуса, де змішані просторово-часові рамки, адже нікого вже не дивує факт одночасного перебування у двох, а то й більше місцях – вдома та в офісі (інституті, університеті, школі тощо), при цьому вони можуть бути й просторово віддаленими, знаходитися в різних містах, або навіть країнах.
Виникає ситуація світоглядного та ідеологічного вакууму, коли звичні філософські парадигми на кшталт різноманітних "-ізмів" не здатні репрезентувати реальність, що стає все більш схожою на симулякр, копію, ерзац, втрачає звичні сенси.
Мета статті – дослідити сутність світоглядної, онтологічної та аксіологічної природи сучасного соціуму та розкрити його особливості, виокремити найважливіші виклики, перед якими опинилося людство у 2020 році, показати, що привабливий образ людини- номада, що прагне постійних змін свого місцеперебування, виплеканий та розтиражований філософією постмодерну, у пандемійно-карантинній реальності 2020 року трансформується у діджиталізованого номада, простором існування та діяльності якого стає Інтернет.
Доведено, що віртуальні зв'язки та процеси перетворюються на гіперважливі та реальні, характеризуються інтенсивними світоглядними, соціальними і культурними трансформаціями.
Посилання
Павлов А. Образы современности в XXI веке: автомодернизм // Философские науки. 2018. 10. С. 97–113. [Электронный ресурс]. Режим доступа: https://doi.org/10.30727/0235-1188- 2018-10-97-113 (дата обращения: 18.08.2020).
Криман А. Идея постчеловека: сравнительный анализ трансгуманизма и постгуманизма // Философские науки. 2019. 62 (4), С. 132–147. [Электронный ресурс]. Режим доступа: https://doi.org/10.30727/0235-1188- 2019-62-4-132-147 (дата обращения: 18.08.2020).
Segovia F., Moore J., Linnville S., Hoyt R. Optimism predictspositive health in repatriated prisoners of war // Psychological Trauma: Theory, Research, Practice, and Policy. 2015. 7 (3), Р. 222–228.
Федосенко Е. Жизнь после карантина: психология смыслов и коронавирус Covid-19 // Психологические проблемы смысла жизни и акме, 2020, С. 34–47.
Yang Y., Li W., Zhang Q., Zhang L., Cheung T., Xiang Y.-T. Mental healthservices for older adults in China during the COVID-19 outbreak // Lancet Psychiatry. 2020. 7 (4), Р. 19.
Hawryluck L, Gold W., Robinson S., Pogorski S., Galea S., Styra R. SARS control and psychological effects of quarantine, Toronto, Canada // Emerg Infect Dis. 2004. 10, Р. 1206–1212.
Arean P., Hallgren K., Jordan J. The use and effectiveness of mobile apps for depression: results from a fully remote clinical trial // J Med Internet Res. 2016. 18 (12), 330 р.
Manuell M-E., Cukor J. Mother Nature versus human nature: public compliance with evacuation and quarantine. Disasters. 2011.
Туркулец С., Туркулец А., Листопадова Е., Сокольская М. Социальная стигматизация в период пандемии // Социодинамика. 2020. 5. [Электронный ресурс]. Режим доступа: https://nbpublish.com/library_read_ar ticle.php?id=32945 (дата обращения: 18.08.2020).
Farmer B. The COVID-19 mental health crisis: expectdepression, anxiety and stress disorder, researcherswarn // The Telegraph. 2020.
Jakovljevic M., Bjedov S., Jaksic N., Jakovljevic I. COVID-19 Pandemia and public and global mental health from the perspective of global health security // Psychiatria Danubina. 2020. Vol. 32 (1). P. 6–14.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 С. В. Куцепал
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).