ПАРАДИГМАЛЬНА ЕВОЛЮЦІЯ СУЧАСНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ТЕОЛОГІЇ ЯК НЕОПАТРИСТИКИ ТА ПОСТНЕОПАТРИСТИКИ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.2(88).2020.59-70Ключові слова:
сучасна православна теологія, неопатристика, постнеопатристика, методологія теології, богословська мова.Анотація
Спільноти науковців та богословів узгодили думку про те, що сучасна православна теологія з початку ХХ ст. розвивається як неопатристика, але продовжується дискусія стосовно новітнього її стану. Доведено, що реакцією на модернізацію православної теології стала неопатристика як неотрадиціоналістична парадигма мислення. Виявлено, що за власною методологією неопатристика була поєднанням чотирьох тенденцій: неохалкідонізму, неопаламізму, неопатристичного екзистенціалізму та модерної літургійної теології. Неохалкідонізм передбачав встановлення в онтології, гносеології, еклезіології та соціальній теорії балансу між природним та надприродним як єдності протилежностей без їх змішування. Неопаламізм передбачав різке розрізнення трансцендентного та іманентного у Богові та людині, акцентування наголосу на пріоритеті апофатики над катафатикою, екзистенційного над природним, особистого над колективним. Неопатристичний екзистенціалізм розглядав особистість як таку, що має спрямованість екстатичної трансценденції до Бога, а трансценденцію – як шлях звільнення та спасіння. Літургійна теологія сформувала бачення церкви як колективної трансценденції громади вільних особистостей над повсякденною реальністю.
Встановлено, що сучасна православна теологія формується як постнеопатристика. Порівняльний аналіз методологій неопатристики і постнеопатристики є одним одне із завдань статті. У межах постнеопатристики автор характеризує методології постліберальної православної думки П. Калаїцидіса та К. Говоруна, постконсерваторів Д. Гарта та Дж. Маніссакіса, аналітичної теології Р. Свінберна, богослов'я спілкування М. Афанасьєва та Й. Зізіуласа й трансцендентальної теології О. Давидова. У межах постнепатристики формується поліметодологічний плюралізм, в якому кожна з існуючих богословських мов має претензію на тлумачення єдиного віровчення. Ці теологічні мови значно впливають на самотлумачення традиції, на зміст теологічних концепцій, на формування та розвиток богословських шкіл. Єдність форми та змісту у кожному типі богослов'я робить можливим дослідження трансформацій теологічних парадигм саме як зміну богословських мов.
Посилання
Кюнг Г. Великие христианские мыслители. Пер. с нем. О. Ю. Бойцовой. СПб.: Алетейа, 2000. 442 с.
Бальтазар Х. Достойна веры лишь любовь. [Пер. с нем. А. Ярина]. М.: Истина и Жизнь, 1997. 124 с.
Пеликан Я. Христианская традиция: История развития вероучения: [в 5 т]. Т. 1: Возникновение кафолической традиции (100–600); [пер. с англ. под ред. А. Кырлежева]. М.: Культурный центр "Духовная библиотека", 2007. 374 с.
Христокін Г. Методологія православної теології. К.: Фоліант, 2019. 501 с.
Чорноморець Ю. Загальна характеристика сучасної православної теології. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://risu.ua/yuriy-chornomoreczagalna- harakteristika-suchasnojipravoslavnoji- teologiji_n41934 (дата звернення: 23.09.2020).
Христокін Г. Неопатристика як парадигма сучасної православної теології // Українське релігієзнавство: [зб. наукових праць] / К.: Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАНУ, 2007. № 43. С. 61–69.
Гаврилюк П. Георгий Флоровский и религиозно- философский ренессанс. К.: ДУХ I ЛIТЕРА, 2017. 536 с.
Калаицидис П. От "возвращения к отцам" к необходимости современного православного богословия. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://bogoslovclub. org.ua/?p=3523 (дата обращения: 23.09.2020).
Грицишин В. Православна думка доби постмодерну: філософсько-релігієзнавчий аналіз.: дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук: 09.00.11. К., 2017. 180 с.
Христокін Г. Методологічний аспект взаємодії філософії та теології // Мультиверсум. Філософський альманах. 2020. Випуск 1 (171). Том 2. С. 157–172.
Христокін Г. Філософія і теологія як аналогічні метадискурси // Релігія і соціум. Міжнародний часопис. 2019. № 3-4 (35-36). С. 109– 119.
Христокин Г. Філософія як методологічна основа теології // Актуальні проблеми філософії та соціології. Науково-практичний журнал. 2016. Випуск. 13. С. 81–85.
Vanhoozer, K. (2003). The Cambridge Companion to Postmodern Theology. Cambridge: Cambridge University Press, 2003. 295 p.
Williams, R. Eastern Orthodox Theology // The modern theologians. In introduction to Christian Theology in the twentieth century / ed. D. F. Ford. 2 ed. University of Cambridge, 1997. P. 499–513.
Флоровский Г. Пути русского богословия; пред. И. Мейендорфа. 3-е изд. Ymca-Press, 1983. 600 с.
Христокін Г. Релігієзнавчий аналіз вчень про богопізнання в сучасній православній теології. - Дис. на здобут. вчен. звання к.філос.н. Київ, 2010. 33 с.
Говорун К. Мета-еклезіологія: хроніки самоусвідомлення. Церква. К.: Дух і Літера, 2018. 326 с.
Говорун К. Риштовання Церкви: вбік постструктуральної еклезіології. К.: Дух i Лiтера, 2018. 312 с.
Харт Д. Красота бесконечного. Эстетика христианской истины; [пер. с англ. А. Лукьянова]. М.: ББИ, 2010, xviii + 673 c.
Мануссакис Дж. Бог после метафизики. Богословская. К.: Дух і Літера, 2014. 416 с.
Суинберн Р. Есть ли Бог?; [пер. с англ. Ю. Кимелев]. М.: ББИ, 2006. 120 с.
Філоненко О. Присутність іншого і вдячність: контури євхаристійної антропології. Рівне: Дятлик, 2018. 352 с.
Давыдов О. Откровение любви. Тринитарная истина бытия. М.: Изд- во ББИ, 2020. xxxviii + 658 с.
Чорноморець Ю. Необхідність пізнання традиції: Відповідь архімандриту Кирилу (Говоруну). Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.religion.in.ua/13801- neobxidnist-piznannya-tradiciyividpovid- arximandritu-kirilugovorunu. html (дата звернення: 23.09.2020).
Фельми К. Введение в современное православное; [пер. с нем. Е. М. Верещагина]. М.: ОРОКМП, 1999. 302 с.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Г. В. Христокін
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).