БАНДА ОНТОЛОГІЧНИХ УЛЕНШПІГЕЛІВ: ОБРАЗ ЛЮДИНИ У СЕРІАЛІ "BRASSIC"
DOI:
https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.1(99).2026.138-146Ключові слова:
філософія стоїцизму, коучинг, емоційний інтелект, особистісний розвиток, самоконтроль, внутрішня свобода, стресостійкість, ментальне здоров’яАнотація
У статті здійснено філософське прочитання британського серіалу "Brassic" як своєрідного антропологічного документа, що фіксує появу нового типу суб’єктності в умовах постцифрової культури. У центрі дослідження – концепт пост(недо)просвітницької суб’єктності, яка постає на перетині двох фундаментальних криз: занепаду модерного ідеалу автономної, раціональної Людини та радикальної стандартизації досвіду в цифрову добу. Якщо Просвітництво вибудовувало індивіда як носія logos’у, а цифрова культура зводить його до алгоритмічного профілю, то герої "Brassic" – це тіла без програми, персонажі без проєкту, спільнота без утопії. Мета статті – виявити філософську значущість маргінального й абсурдного як альтернативної онтології, що не протистоїть системі, але й не включається в неї. У цьому сенсі "банда" серіалу постає не як соціальна девіація, а як онтологічна форма співбуття, де життя реалізується не через сенс, мету чи продуктивність, а через присутність, тілесність і взаємну підтримку. Методологічно текст поєднує філософську герменевтику, елементи критики цифрової культури (С. Зубофф, Л. Флоріді), постструктуралістську аналітику влади (М. Фуко, Ж. Дельоз), філософію тілесної іманентності (М. Гайдеґґер) і дотепний цинізм С. Жижека. На основі аналізу, афектів і просторової логіки героїв "Brassic" автори обгрунтували, що в епоху цифрової нормативності виживання можливе лише через абсурд, дружбу і нелегальні стратегії тілесної реабілітації. Публікація відкриває серію міждисциплінарних текстів про тілесну філософію маргінального, візуальні риторики постцифрового урбанізму та потенціал афекту як філософської сили у світі, де профіль став важливішим за людину.
Посилання
Adorno, T. W., Horkheimer, M. (2002). Dialectic of enlightenment (E. Jephcott, Trans.). Stanford University Press. https://doi.org/10.1515/9780804788090 (in English).
Agamben, G. (1998). Homo sacer: Sovereign power and bare life. Stanford University Press. https://doi.org/10.1515/9781503617469 (in English).
Badiou, A. (2005). Being and event. Continuum. https://doi.org/10.5040/9781350251789 (in English).
Baudrillard, J. (1994). Simulacra and simulation. University of Michigan Press. https://doi.org/10.3998/mpub.11636 (in English).
Davis, A. (2023). Digital humanities and the politics of data visualization. Journal of Cultural Analytics. № 8 (2), 1–25. https://doi.org/10.22148/001c.11876 (in English).
De Coster, C. (1867). The legend of Ulenspiegel and Lamme Goedzak. Heinemann. URL: https://archive.org/details/legendofulenspie00deco (last accessed: 22.11.2025) (in English).
Deleuze, G. (1994). Difference and repetition. Columbia University Press. https://doi.org/10.7312/dele12766 (in English).
Descartes, R. (1996). Meditations on first philosophy (J. Cottingham, Trans.). Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9780511805038 (in English).
Fischer, T. (1994). The thought gang. Scribner. URL: https://archive.org/details/thoughtgang0000fisc (last accessed: 22.11.2025) (in English).
Floridi, L. (2014). The fourth revolution: How the infosphere is reshaping human reality. Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199606726.001.0001 (in English).
Foucault, M. (1995). Discipline and punish (A. Sheridan, Trans.). Vintage Books. https://doi.org/10.1007/978–1–349–11081–0 (in English).
Habermas, J. (1984). The theory of communicative action: Reason and the rationalization of society (Vol. 1, T. McCarthy, Trans.). Beacon Press. URL: https://archive.org/details/theoryofcommunic0001habe (last accessed: 22.11.2025) (in English).
Heidegger, M. (1962). Being and time (J. Macquarrie & E. Robinson, Trans.). Harper & Row. https://doi.org/10.1002/9780470757314 (in English).
Kant, I. (1998). Critique of pure reason (P. Guyer & A. W. Wood, Trans.). Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9780511802560 (in English).
Kirby, A. (2009). Digimodernism: How new technologies dismantle the postmodern and reconfigure our culture. Continuum. https://doi.org/10.5040/9781628928143 (in English).
O’Hara, K. (2022). Digital modernity. Foundations and Trends in Web Science. № 9 (1–2), 1–254. https://doi.org/10.1561/1800000031 (in English).
Smithies, J. (2022). The digital humanities and the digital modern. Palgrave Macmillan. https://doi.org/10.1057/978-1-137-49148-0 (in English).
Žižek, S. (1989). The sublime object of ideology. Verso. https://doi.org/10.1353/imp.2009.0000 (in English).
Zuboff, S. (2019). The age of surveillance capitalism: The fight for a human future at the new frontier of power. Public Affairs. https://doi.org/10.2307/j.ctv8xnd9f (in English).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
