HOMO BRASSICUS: НА ПЕРИФЕРІЇ DIGITAL MODERN
DOI:
https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.1(99).2026.127-137Ключові слова:
цифрова модерність, урбанізм, афект, капсульний простір, постнаративність, постбезнадія, homo brassicus, філософія маргінальності, децентрована суб’єктністьАнотація
У статті проаналізовано філософські аспекти серіалу Brassic як культурного феномену, що репрезентує специфічний режим існування на периферії цифрової модерності. Якщо попередні дослідження розглядали серіал як візуальну риторику вторгнення та феноменологічну модель пост(недо)просвітницької суб’єктності, то у цій розвідці Brassic інтерпретується як філософський кейс буття у середовищі, де цифрові алгоритми ще не здійснюють тотального контролю, але вже формують режим нагляду як нову форму соціальної присутності. У цьому контексті запропоновано концепт капсульного простору, у межах якого лінійна темпоральність втрачає конститутивну функцію, афект набуває статусу первинного режиму досвіду, а суб’єктність постає у фрагментованій формі, позбавленій стабільної телеології. Аналіз серіалу дозволив окреслити антропологічну фігуру homo brassicus – децентрованого суб’єкта, що існує у циклічному режимі "тепер" і функціонує не як раціональний центр дії, а як інтенсивність присутності в афективному середовищі виживання. Урбаністичний простір у серіалі постає не як поле соціальної дії, а як своєрідне "місто-нуль" – середовище з морфологічними ознаками урбанізму, але без реальних можливостей трансформації чи виходу. У такій структурі афект функціонує як базовий механізм існування, а фарс і обсценність виступають не лише естетичними прийомами, а й епістемологічними стратегіями осмислення досвіду. Стаття пропонує інтерпретувати Brassic не як репрезентацію соціальної реальності, а як культурну форму, що фіксує трансформацію суб’єктності у пізній цифровій модерності. У цьому контексті серіал постає як феноменологічна модель маргінального існування, у межах якого формується нова етика повсякденності, позбавлена трансцендентних гарантій, але заснована на інтенсивності тілесної та афективної присутності.
Посилання
Baudrillard, J. (1994). Simulacra and simulation (S. F. Glaser, Trans.). University of Michigan Press (in English).
Benjamin, W. (1968). The work of art in the age of mechanical reproduction. In H. Arendt (Ed.), Illuminations (H. Zohn, Trans.). Schocken Books. URL: https://web.mit.edu/allanmc/www/benjamin.pdf (last accessed: 14.11.2025) (in English).
Bergson, H. (1910). Time and freewill: An essay on the immediate data of consciousness (F. L. Pogson, Trans.). George Allen & Unwin. URL: https://www.gutenberg.org/files/56852/56852-h/56852-h.htm (last accessed: 14.11.2025) (in English).
Berry, D. M. (2014). Critical theory and the digital. Bloomsbury Academic. https://doi.org/10.5040/9781472542311 (in English).
Camus, A. (1955). The myth of Sisyphus (J. O'Brien, Trans.). Alfred A. Knopf (in English).
de Certeau, M. (1984). The practice of everyday life (S. Rendall, Trans.). University of California Press (in English).
Debord, G. (1994). The society of the spectacle (D. Nicholson-Smith, Trans.). Zone Books. URL: https://www.marxists.org/reference/archive/debord/society.htm (last accessed: 14.11.2025) (in English).
Deleuze, G. (1994). Difference and repetition (P. Patton, Trans.). Columbia University Press (in English).
Floridi, L., Chiriatti, M. (2020). GPT-3: Its nature, scope, limits, and consequences. Minds and Machines. № 30 (4), 681–694. https://doi.org/10.1007/s11023-020-09548-4 (in English).
Foucault, M. (1972). The archaeology of knowledge (A. M. Sheridan Smith, Trans.). Pantheon Books (in English).
Gillespie, T. (2014). The relevance of algorithms. In T. Gillespie, P. J. Boczkowski, & K. A. Foot (Eds.), Media technologies: Essays on communication, materiality, and society (pp. 167–194). MIT Press. https://doi.org/10.7551/mitpress/9780262525374.003.0009 (in English).
Hamraie, A. (2017). Building access: Universal design and the politics of disability. University of Minnesota Press. https://doi.org/10.5749/minnesota/9781517901639.001.0001 (in English).
Heidegger, M. (1962). Being and time (J. Macquarrie & E. Robinson, Trans.). Harper & Row (in English).
Husserl, E. (1931). Ideas: General introduction to pure phenomenology (W. R. Boyce Gibson, Trans.). George Allen & Unwin. https://doi.org/10.4324/9780203120330 (in English).
Jameson, F. (2005). Archaeologies of the future: The desire called utopia and other science fictions. Verso (in English).
Kirby, A. (2009). Digimodernism: How new technologies dismantle the postmodern and reconfigure our culture. Continuum (in English).
Monteiro-Krebs, L., Zaman, B., Geerts, D., Caregnato, S. E. (2022). Every word you say: Algorithmicmediationandimplicationsofdata-drivenscholarlycommunication. Personal and Ubiquitous Computing. № 26 (4), 1023–1039. https://doi.org/10.1007/s00779-021-01653-2 (in English).
Parisi, L. (2021). Interactive computation and artificial epistemologies. Theory, Culture & Society. № 38 (7–8), 115–130. https://doi.org/10.1177/02632764211036791 (in English).
Sartre, J.-P. (1956). Being and nothingness: An essay on phenomenological ontology (H. E. Barnes, Trans.). Philosophical Library (in English).
Silva, J. M., Almeida, F., Carvalho, R. (2020). A machine learning ontology. In Proceedings of the 11th International Conference on Knowledge Engineering and Ontology Development (pp. 127–138). SCITEPRESS. https://doi.org/10.5220/0009796401270138 (in English).
Zuboff, S. (2019). The age of surveillance capitalism: The fight for a human future at the new frontier power. Public Affairs (in English).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
